ПРАВО АКЦІОНЕРА (АКЦІОНЕРІВ), ЯКИЙ НАБУВ ПЕРЕВАЖНУ КІЛЬКІСТЬ АКЦІЙ, НА ПРИМУСОВИЙ ВИКУП РЕШТИ АКЦІЙ, ЯК ЕЛЕМЕНТ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ АКЦІОНЕРІВ

Ринок акцій, що виник на приватизаційній хвилі та багато років існував за рахунок обігу акцій приватизованих підприємств, вичерпав свій потенціал. Акції в Україні так і не стали інструментом залучення капіталу на відкритому ринку, а довгоочікувана поява нових публічних акціонерних товариств, які б пожвавили і розвинули біржову торгівлю, не відбулась. Стан корпоративного управління в існуючих акціонерних компаніях не покращився, а кількість приватних акціонерних товариств суттєво переважає кількість публічних акціонерних товариств. Прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» дещо посилило захист прав акціонерів, усуваючи існуючі недоліки законодавства в сфері корпоративного управління, проте незавершеність формування системи корпоративних відносин відповідно до вимог цього Закону робить можливим подальше виникнення корпоративних конфліктів та порушення прав акціонерів.

Необхідність підвищити рівень корпоративного управління в акціонерних товариствах та створити систему захисту прав акціонерів виникла одночасно з розповсюдженням таких товариств. Не викликає сумніву, що захист прав акціонерів, є одним із найважливіших елементів системи корпоративного управління і безпосередньо впливає на ефективність функціонування акціонерних товариств.

Відтак, важливим елементом корпоративного управління, що покликаний на захист прав та інтересів акціонерів є право мажоритарного акціонера, який володіє переважаючим відсотком акцій (90-98%) вимагати від інших акціонерів акціонерного товариства продати йому свої акції за справедливою ціною.

Беручи до уваги структуру управління акціонерним товариством, можна прийти до висновку, що воля мажоритарних акціонерів шляхом прийняття рішень на загальних зборах трансформується у волю самої юридичної особи, тоді як воля міноритарних акціонерів у випадку її неспівпадіння з волею більшості, може бути проігнорована.

Важливість питання захисту прав акціонерів не залишає жодних сумнівів, оскільки будь-яке право, яке не супроводжується доступними і ефективними засобами захисту, втрачає свою привабливість. Якщо способи судового захисту передбачені нормами матеріального права, то передумови реалізації охоронних відносин – нормами процесуального права. Тому, надзвичайно важливо передбачити в Законі України «Про акціонерні товариства» положення про «squeeze out» – право акціонера-власника не менше 90 відсотків статутного капіталу товариства вимагати від інших акціонерів акціонерного товариства (АТ) продати йому свої акції за справедливою ціною.

Директивою 2004/25/ЕС Європарламенту та Ради Європи від 21.04.2004 про позиції поглинання передбачені два механізми захисту інтересів акціонерів:

  • Процедура «squeeze out» – право акціонера-власника не менше 90 відсотків акціонерного капіталу товариства вимагати від інших акціонерів акціонерного товариства продати йому свої акції за справедливою ціною;
  • Процедура «sell out» – право акціонера, якому належить решта акцій, вимагати від акціонера-власника не менше 90 відсотків акцій такого АТ викупити решту акцій за справедливою ціною.

Ці процедури мають захистити інтереси як міноритарних акціонерів, так і мажоритарних. У разі, якщо мажоритарний власник володітиме 90 відсотками акцій товариства, інші акціонери не матимуть можливості впливати на рішення, від яких залежить управління таким товариством, а ринкова ціна їх акцій може зменшитися. Пропоновані процедури також дозволяють мажоритарному акціонерові отримати повний контроль над товариством. Це сприятиме ефективнішому корпоративному управлінню товариством.

Право міноритарних акціонерів вимагати від контролюючого акціонера викупу в них акцій, що залишилися, за справедливою ціною (sell out) розглядається у міжнародному законодавстві у нерозривному зв'язку із кореспондуючим правом витіснення (squeeze out). Необхідно зазначити, що в Законі України «Про акціонерні товариства» право «sell out» вже передбачено в статті 65 як обов'язок особи (осіб, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала власником контрольного пакета акцій товариства (тобто пакет із більше ніж 50 відсотків простих акцій акціонерного товариства), протягом 20 днів з дати придбання запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства.

В той же час, у національному законодавстві на даний час повністю відсутнє врегулювання права витіснення (squeeze out) та механізмів його застосування.

Так, проблема паритетного врахування інтересів власників великих пакетів акцій і міноритаріїв шляхом обов’язкового продажу акцій у законодавстві багатьох країн значною мірою вирішується шляхом застосування права на «сквіз-аут» (squeeze out). У такому випадку мажоритарні акціонери при досягненні ними певного відсотку акцій (від 90% до 98%) набувають права вимагати від решти акціонерів продажу належних їм акцій. При цьому купівля-продаж акцій здійснюються за справедливою ціною.

Слід зазначити, що у випадку придбання акціонером певного пакету акцій (від 90 відсотків) дрібні акціонери повністю виключаються із процесів, які впливають на роботу компанії і прийняття рішень на зборах. Крім того, при зосередженні в руках одного акціонера крупного пакета акцій ліквідність міноритарного пакета може знизитися, і міноритаріям буде складно реалізувати свої акції за вигідною ціною на публічному ринку.

За наслідками проведеного Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) аналізу звернень громадян України, які надходять до Комісії, необхідно зазначити наступне. Близько 90% від кількості всіх звернень є зверненнями найменш захищених верств населення (пенсіонерів, дітей війни, малозабезпечених, інвалідів, тощо), які в процесі приватизації набули права власності на цінні папери різних акціонерних товариств. Як правило, такі особи володіють дрібними пакетами акцій, які складають близько 0,0001 - 0,01 % статутних капіталів товариств [10].

При цьому близько 75% таких звернень стосуються наступних проблемних питань:

  • відсутність можливості приймати реальну участь в управлінні акціонерним товариством, оскільки не має достатньої кількості голосів для будь-якого впливу на рішення загальних зборів;
  • відсутність можливості приймати участь в розподілі прибутку акціонерних товариств, оскільки не має достатньої кількості голосів для прийняття на загальних зборах відповідних рішень щодо розподілу прибутку;
  • необхідність нести витрати на обслуговування рахунків в цінних паперах в депозитарних установах, які як правило перевищують сукупну номінальну вартість належного заявнику пакету акцій, або отриманого від такого пакету акцій прибутку у вигляді дивідендів;
  • брак коштів на поїздку до міста проведення загальних зборів акціонерів товариства (за умови місцезнаходження товариства за межами населеного пункту в якому мешкає власник цінних паперів), як наслідок не можливість прийняти участь у загальних зборах, та голосувати з питань порядку денного так, щоб отримати право обов’язкового викупу акцій.

Таким чином, на даний час в Україні створена ситуація, коли найменш захищені верстви населення (пенсіонери, діти війни, малозабезпечені, інваліди, тощо) не мають можливості користуватись правами, які надають цінні папери, та зобов’язані нести збитки від володіння такими цінними паперами.

На сьогодні в Україні існують акціонерні товариства, де кількість акціонерів, з якими втрачено зв’язок, досягає сотень, а то й тисяч осіб. У таких умовах акціонерне товариство витрачає чималі кошти на відновлення та підтримку зв’язку з акціонерами: надсилає повідомлення про скликання зборів, повідомляє про прийняті рішення, оплачує послуги депозитарних установ, у яких відкрито рахунки таких акціонерів, тощо. Запровадження механізму примусового викупу акцій акціонером — власником 95 відсотків акцій товариства (відповідно до Законопроекту) сприятиме консолідації акцій у руках акціонерів, які зацікавлені в розвитку товариства, і знизить напругу в непорозуміннях між мажоритарними і міноритарними акціонерами.

Так, власники дрібного пакету акцій отримають можливість продати належні їм цінні папери за ринковою вартістю, та позбавляться обов’язку нести витрати за послуги депозитарних установ. При цьому, застосування процедури обов’язкового продажу акцій міноритарними акціонерами акціонеру – власнику 95 і більше відсотків акцій товариства, у разі прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про застосування зазначеної процедури, буде направлено на дотримання паритету у захисті інтересів міноритаріїв і мажоритаріїв, оскільки статтями 68–69 Закону України «Про акціонерні товариства» визначена процедура обов'язкового викупу акцій акціонерним товариством на вимогу міноритарних власників акцій.

Також, процедура «сквіз-аута» направлена на унеможливлення рейдерского захоплення товариств. Так, за захистом своїх порушених прав до суду може звернутися будь-який акціонер, навіть власник однієї акції, який буде незадоволений невеликим технічним огріхом у процедурі ухвалення рішень загальними зборами акціонерів, тощо. Потім застосовується рейдерська схема втягування акціонерного товариства у судові спори, які створюють перепони в управлінні підприємством. Запропонований механізм обов’язкового продажу акцій міноритарним акціонером акціонеру – власнику 95 і більше відсотків акцій унеможливлює такі випадки.

Узагальнюючи варто наголосити, що впровадження права акціонера (акціонерів), які набули переважну кількість акцій, на примусовий викуп решти акцій (squeeze out) безумовно є корисною ініціативою, що спрямована на вдосконалення корпоративного управління та інвестиційного клімату в Україні та дозволить дотримуватися паритету у захисті інтересів міноритарних і мажоритарних акціонерів.

15.04.2016 Повернутись

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити відгук

Оцінити

Нові